Установка насосної станції: правила підключення та першого запуску

Автор: Мирко Іван Анатолійович

Підключення насосної станції, як і безпосереднє буріння свердловини на воду вимагає від виконавця певних знань, навичок, а також уміння швидко та правильно вирішувати проблеми, що можуть виникати під час таких робіт. Це обумовлено тим, що є чимало деталей і показників, на які непідготовлений майстер просто не зверне увагу, а згодом це може призвести до передчасного зносу обладнання чи поломки.

Наприклад, порушення герметичності шлангу, по якому постачається вода на поверхню, може відбутися через отвори від болтів, якими кабель електроживлення і насос прикріплені до тросу. Коли насос працює, то можуть утворюватися вібраційні зіткнення деталей і механізмів між собою, якщо трос прикріпити до кабелю з електроенергією спеціальними хомутами і різьбленими краями в напрямку до шлангу чи труби, по яким вода потрапляє на поверхню, під час тривалих таких ударів на них з’являються отвори, що з часом лише збільшуються. Це в свою чергу призводить до того, що насос працює постійно (адже вода проходить через нього і повертається назад у свердловину, автоматика на відключення не спрацьовує), потім швидко перегрівається та згорає. Єдиною ознакою такого випадку стає отримання гарячої води в будинку з «холодного» водопровідного крану.

Саме професійно підготовлені майстри добре знають про всі можливі помилки та недоречності в процесі підключення, а також першого запуску, а тому надають гарантію на результат своєї роботи.

Основні складові насосної станцію для свердловини на воду

Комплектування насосної станції для води складається з:

• насоса, який перекачує через себе воду від підземного джерела на поверхню;
• спеціальної накопичувальної ємності, бака чи гідроакумулятора, об’єм якого підбирається під індивідуальні потреби замовника;
• системи керування станцією (автоматика, пульт, вимикачі тощо);
• зворотного клапану, який зупиняє роботу насоса після того, як ємність наповнилася водою;
• манометра, який відображає рівень тиску в системі і може бути ознакою того, що щось вийшло з ладу, наприклад, при працюючому обладнанні не підвищується рівень тиску, з яким вода подається до системи.

Також в комплектуванні передбачені фільтри для води та інші додаткові аксесуари, що спрощують користування свердловиною і максимально подовжують термін її безпроблемної експлуатації.

Перший етап підключення насосної станції – визначення місця та його підготовка

На момент завершення бурильних робіт вже має бути придбана насосна станція, яка б за своїми технічними характеристиками повністю відповідала параметрам свердловини та вимогам подальшої експлуатації. Окрім станції варто потурбуватися про наявність додаткових з’єднувальних елементів, обладнання і різних інструментів, що можуть знадобитися. Саме тому цю роботу найчастіше доручають тим, хто максимально підготовлений.

Лише після цього можна переходити до вибору місця, де буде розташована, підключена і зафіксована установка. Це має бути:

• на мінімально можливій відстані від свердловини;
• у найвищій доступній точці відносно рівня ґрунтових вод;
• у спеціально облаштованому під це приміщенні, де цілий рік триматиметься тепло і до якого можна швидко дістатися в разі необхідності;
• за умови ретельного і регулярного провітрювання для захисту від накопичення зайвої вологості;
• з обов’язково ретельно продуманим підключенням до мережі електроенергії, яка не стане небезпечною в разі потрапляння вологи на підлогу біля станції.

Також важливим моментом є встановлення і її закріплення таким чином, щоб вона була нерухомою навіть при підвищеному навантаженні. З доступних варіантів в якості приміщення найкраще підходять окремі підсобні чи підвальні кімнати, окремі кесони або ж спеціально побудовані з дерева, цегли чи каменю невеличкі будки (за умови можливості їх опалювати в холодну пору року або ж користуватися станцією лише весною чи літом).

Процес підключення насосної станції до свердловини з водою

Все починається з прокладання трубопроводу від свердловини до системи в землі на рівні глибшому ніж зазвичай взимку промерзає ґрунт. Це допомагає убезпечити систему від перемерзання і поломок. Проте розміщення труб має бути  вищим за рівень ґрунтових вод. Додатково рекомендується продумати теплоізоляцію та герметичний захист.

Для створення водопроводу більше підходять металопластикові, пластикові та поліетиленові труби ніж металеві. Зі сторони труби, що спускатиметься до джерела, обов’язково підключають фільтр грубого очищення рідини від домішок. За допомогою муфти з зовнішньою різьбою фіксується зворотній клапан. Для кращого захисту майстри рекомендують використовувати ще один додатковий зворотній клапан. Проте однотрубний варіант підключення станції підходить лише для свердловин з глибиною не більше 10 м. решта випадків вимагає застосування двотрубного способу підключення з ежектором (застосовується для захисту станції і збільшення її продуктивності). В таких випадках різьбу перед з’єднанням з обладнанням важливо покрити будь-яким ущільнювальним засобом, наприклад, волосінням з льону чи фум-стрічкою.

Ежектор з трубою з’єднується за допомогою муфти, а саме місце потім додатково обробляють монтажною піною для максимальної герметизації. Лише після цього їх підключають до трубопроводу і спускають ежектор на необхідну глибину до джерела (можна завчасно заміряти довжину всієї конструкції та поставити відмітку, яка після спускання в свердловину має збігтися з верхнім краєм обсадної труби). Оголовок коліна на обсадній трубі краще зафіксувати спеціальним сантехнічним армованим скотчем.

Можна переходити до підключення насосної станції. Спочатку необхідно з’єднати прямий кран (типу «американки») і металевий куточок з зовнішньою різьбою, а потім прикріпити їх до станції. Пластикові труби з муфтою скріплюються цанговим способом (без застосування спеціальних інструментів). Додатково потрібно перевірити усі з’єднання та за необхідності затягнути їх ключем. Щоб запустити вперше готову насосну станцію, необхідно залити воду в отвір у верхній частині насоса і перевірити тиск на гідроакумуляторі.  Під час усіх цих робіт дуже важливо слідкувати за безпекою та захищеністю кабелю, який постачатиме до системи електроенергію. Насосна станція до роботи готова.

Основні технічні правила запуску насосної станції на воду зі свердловини

1. Усі дії щодо запуску обладнання слід проводити згідно інструкції, доданої до обладнання.
2. Наповнити пристрій водою, доки вона не почне переливатися через край.
3. Міцно закрутити вентиль або ж зафіксувати пробку.
4. Підключити обладнання до електромережі.
5. Відкрити додатковий вентиль невеличкого розміру, що розташований на корпусі мотора, аби випустити зайве повітря зсередини пристрою.
6. Запустити систему і дати пропрацювати протягом 2,5-3 хвилин. За цей час в крані чи в трубі має з’явитися вода.
7. Якщо вода не потекла, необхідно відключити обладнання від електроживлення і додати її ще.
8. Повторити запуск.

Після того, як система водопостачання запрацювала, необхідно уважно перевірити автоматику, зокрема тиск на манометрі. Більшість заводських налаштувань підходять для експлуатації насосною станцією в домашніх умовах, проте їх теж можна налагодити згідно власних потреб. Після того, як всі роботи по підключенню і облаштуванню будуть завершені, необхідно запустити насос, підвищити тиск в трубах до певного рівня і зафіксувати показник. Потім систему відключають від живлення і відкривають кришку реле, де розташована невелика гайка (її потрібно прокрутити або «підтягнути» до клацання і зупинитися).

Це етап від запуску системи до моменту клацання потрібно повторити, але цього разу підкручувати потрібно маленьку гайку. Після третього запуску насосної станції важливо перевірити, щоб станція включилася при маленькому тиску і самостійно відключилася при великому. Все, насосна станція готова до експлуатації.