Як правильно встановити насос у свердловину

Автор: Мирко Іван Анатолійович

Як підготувати ділянку до свердловини на воду

Про те, як правильно підготуватися до буріння та облаштування свердловини на воду на власній території, майстри розповідають ще на етапі обговорення всіх деталей майбутніх робіт. Проте незайвим буде самостійно дізнатися про ці вимоги і спробувати зробити все можливе, щоб результат був якомога швидше . Наприклад, місце, де буде розташовуватися свердловина, обирають з урахуванням санітарно-гігієнічних норм, відстаней від сусідніх ділянок, будинку та септика. При цьому завдання підготувати ділянку до свердловини на воду також передбачає забезпечення доступності для проїзду і розміщення бурової техніки, наявності джерела води для промивання установки, доступ до джерела електроенергії тощо.

Як самостійно визначити, де бурити свердловину на ділянці

Плануючи місце розташування майбутньої свердловини на приватній ділянці, важливо враховувати вимоги щодо:

• радіусу чистого майданчика для подальших бурових робіт, який має бути не менше 5 метрів (на ньому немає бути будинків чи будь-яких інших господарських споруджень, гаражів), при цьому важливо враховувати і відсутність чагарників, розлогих крон молодих та старих дерев, опалого листя, їх кореневих систем, що в свою чергу ускладнюватиме роботу бура та може стати причиною руйнування свердловини;
• визначення глибини залягання потрібного водоносного горизонту, особливо, якщо планується артезіанська свердловина з якісною питною водою;
• врахування нерівномірності ландшафту території, при якій свердловину рекомендовано розташовувати  у високих точках ділянки;
• додаткового захисту свердловини від затоплення та засмічення поверхневими водами та брудом.

Окремої уваги потребує дотримання безпечних відстаней від септиків, сміттєзвалищ, промислових підприємств та інших об’єктів, шкідливі відходи яких можуть потрапити до підземного джерела води та зробити її непридатною для подальшого споживання. Для цього застосовуються чинні санітарні норми МОЗ України, проте детальніше про правила і місце розташування свердловини зможуть розповісти безпосередньо майстри, які забезпечуватимуть буріння свердловини на воду та її подальше облаштування.

Вимоги щодо відстані між свердловиною, септиком та сусідніми ділянками

Згідно чинних норм санітарної безпеки спорудження септика має відбуватися вже після того, як буде пробурена свердловина і облаштоване джерело водопостачання на ділянці. Проте найчастіше власники задумуються про те як підготувати ділянку до свердловини на воду вже після того, як побудований будинок та споруджено септик для відходів. Саме в таких випадках варто орієнтуватися на те, що:

• оптимальною відстанню між свердловиною і септиком вважається 55 метрів, мінімальною – 20 метрів (враховуючи розташування каналізаційних ям у сусідів);
• точка буріння свердловини на ділянці має розташовуватися рельєфно вище за вигрібні ями та очисні системи.

При самостійних спробах провести всі обчислення та визначити місце розташування джерела, зокрема для того, щоб підготувати ділянку до свердловини на воду, вкрай складно не помилитися, саме тому всі розрахунки та обстеження краще доручити перевіреним професіоналам, що вже багато років працюють на ринку, зберігаючи репутацію надійного і кваліфікованого виконавця.

Що стосується відстані від сусідніх ділянок, то варто розуміти, що ці норми регулюються не дружнім особистим спілкуванням з їх власниками, а саме суворими нормами санепідемстанції і МОЗ України. Орієнтуватися щодо розташування майбутньої свердловини варто за наступними правилами:

• між свердловиною, будівлями, парканом (побудованим з каменю на фундаменті) чи межами сусідньої території має бути не менше 5 метрів;
• між сусіднім септиком і доступом до підземного джерела води має бути не менше 20 метрів (ідеально – 50 метрів);
• між сусіднім городом (теплицями) і свердловиною має бути не менше 20 метрів.

Остання вимога обумовлена тим, що для обробки городів люди часто використовують добрива хімічного чи органічного походження, залишки яких після поливу потрапляють в ґрунт і можуть забруднити підземні води. Це ж стосується і отрути, за допомогою якої борються з бур’янами і шкідниками. Якщо на території сусідів є вуличний туалет, то свердловина на воду має розташовуватися на відстані не менше 30 метрів. Скоростити цю відстань можна лише за умови, що туалет облаштований вигрібною ямою з цементованими стінками, оснащений фільтрацією.

Оскільки в багатьох випадках приватні ділянки, які потрібно підготувати до свердловини на воду, значно обмежені по своїх площах, визначення оптимального місця розташування свердловини краще доручити досвідченим та відповідальним професіоналам компанії “Кароліна”.

Погодьтеся, проживаючи у приватному будинку, велику роль у комфорті відіграє вода. Вона починає працювати на благо ще на початку будівельних робіт. Тому, купуючи будинок або починаючи будівництво, важливо подбати про те, щоб ваша ділянка була забезпечена водопостачанням. Якщо у вас вже є свердловина – це 50% успіху. Але щоб забезпечити повноцінне цілорічне водопостачання, варто подбати про якісне обладнання. Йдеться про потужний насос. Без нього отримати доступ до води через вузький та глибокий отвір буде, м’яко кажучи, важко.
Починаючи замислюватися про встановлення такого обладнання, здається, що це буде дуже складно та дорого. Але якщо ви звернетеся до експертів у галузі встановлення насосів, всі ці нюанси будуть вирішені. Ми допоможемо вам розібратися у всіх тонкощах, зробимо повноцінний проект і детально розповімо про кожен крок.
Але якщо ви зараз хочете розібратися в темі насосів, радимо ознайомитися з нижченаведеною інформацією.

Вибір відповідного насоса

Щоб забезпечити себе якісним агрегатом, давайте розберемося які види існують:

1. Свердловинний насос. Ця система має маленький діаметр. Вона чудово справляється зі своїм завданням, навіть із водою, що містить у собі різного роду домішки. Даний вид відмінно підходить для великого тиску та значних відстаней між місцем для забору води та точкою подачі.
2. Колодязний насос. Такий занурювальний насос опускається не до кінця. Його отвір, що слугує для подачі води, знаходиться внизу. Деякі моделі можуть вимкнутися, якщо немає доступу до води.
3. Вихровий насос. Такий тип пристрою ще належить до поверхневих. Їх великим плюсом є низька ціна і компактний розмір. Але варто пам’ятати, що якщо ваша вода з домішками, агрегат може не впоратися із фільтрацією.
4. Центробіжний. Цей вид може набирати воду з глибини 9-10 метрів. Монтаж цього насоса відрізняється особливістю — їх робота не зупиняється, не збивається процес, якщо утворюється повітряна пробка.

Тепер, коли ви знаєте які види насосів бувають, потрібно визначитися. Краще брати відцентровий занурювальний. Справа в тому, що вібраційні системи характеризуються рядом неприємних моментів. Вони пробуджують у свердловині небезпечні хвилі. А вони, своєю чергою, можуть сприяти розвалу ґрунту та обсадної труби. Варто врахувати, що велику небезпеку цей тип насосів становить свердловинам, які встановлюються на піску. Адже вони мають меншу стійкість.
Сила агрегату має підходити під продуктивність свердловини. Варто звернути увагу, на якій глибині відбуватиметься встановлення насоса. Наприклад, система, яка розрахована на глибину 50 метрів, може видобувати воду і з нижчої точки, але термін життя агрегату дуже різко знижується. Гарантії у такому разі отримати складно.
Важливу роль у підготовці насосної системи до монтажу грає якість бурильних робіт. Якщо свердловина створювалася фахівцями, вона зможе легко переносити вібрації від роботи насоса. Якщо свердловину бурили самостійно або некомпетентною бригадою, краще брати спеціальну модель, яка встановлюється у такого роду заглиблення. Вона легше переноситиме навантаження, яке пов’язане з перекачуванням води з різними домішками. Важлива вимога до насоса — діаметр, який підходитиме розміру обсадної труби. Для електричного живлення насоса радимо використовувати однофазний або трифазний пристрій.
Устаткування купити легше все-таки для труб 4 дюйми. Цей момент краще опрацювати спочатку під час планування робіт. Великий просвіт від стін труби до агрегату відіграє ключову роль у тривалому терміні життя. Раптом ви зіткнулися з тим, що ваш насос заходить впритул, тоді треба пошукати більш компактну модель.

Підготовка до процесу встановлення

Щоб не зіткнутися з низкою труднощів в установці насоса, краще дотримуватись певних правил. Трапляється таке, що насос застряє в обсадній трубі і тоді вам потрібно його діставати. Для цього потрібно мати спеціальний трос. Він може йти в комплекті з насосом, а можна купити окремо. Головне, щоб його довжини вистачило на всю довжину свердловини. Цей момент варто проконтролювати.
За правилами, кабель повинен витримувати навантаження, воно у кілька разів перевищує вантаж, який у ньому закріплюється. Важливий момент у тому, що трос частково перебуватиме у воді і він має добре адаптуватися до таких умов.
Якщо насос закріплюється приблизно за 10 м від землі, необхідно врахувати ще амортизацію обладнання в момент роботи. Можна використовувати для цих процесів гуму. Важливий момент – металевий кабель не підійде для монтажу, адже він не прибирає вібрацію та здатний вплинути на руйнування ґрунту.
Щоб забезпечити насос електроживленням, потрібно придбати електрокабель. Він встановлюється таким чином, щоб його тіло було у вільному положенні та не натягувалося.
Щоб подавати воду від насоса до ділянки, використовують спеціальні труби з пластику. Фахівці радять брати труби розміром 32 мм у діаметрі та більше. В іншому випадку можна пожертвувати тиском.
Деякі встановлюють труби з металу, але щодо них існують розбіжності. Різьбове кріплення у металевих трубах вважають не дуже надійним. Якщо ви вирішили використовувати металеві труби, беріть фланці. І болт потрібно кріпити зверху, щоб він не зник у надрах свердловини.
Незважаючи на побоювання, різьбове з’єднання купують. Як правило, в установці потрібна підмотування. Замінити стандартну стрічку рекомендують ущільнювальною «Tangit». Також можна взяти лляне полотно та зміцнити силіконовим герметиком.
Труби, що подають воду, варто підбирати за характеристиками, що відповідають умовам роботи. Під спуск до 50 метрів беруть труби ПНД, що витримують тиск 10 атм. Для свердловини до 80 метрів підійдуть труби на тиск 12,5 атм. Для свердловин, які сягають великих глибин — 16 атм.
Перш ніж розпочинати монтаж, обов’язково перевірте, чи є у вас такі елементи:

• хомут, який закріплює кабель;
• зворотний клапан;
• манометр;
• запірний кран;
• сталевий вузол кріплення;
• кабель електроживлення.

Перш ніж кріпити трубу до агрегату, на вихідний патрубок варто приєднати ніпельний перехідник. Ваш насос вже може містити в комплекті цей елемент, якщо він відсутній, потрібно купувати самостійно.
Після буріння вам потрібно буде прокачати залишки брудної води, не думайте використовувати ваш насос для цієї мети, інакше він може зламатися. Для прокачування брудної води є окремий насос, який не коштує так дорого.

Поверхневий варіант

Поверхневі насоси стоять на поверхні, що відомо з їх назви. Вони доступні за ціною, досить надійні, хоча не підходять для більших глибин. Знайти поверхневий насос, який подаватиме воду з більш ніж 10 метрів, практично неможливо. І те, такий насос повинен мати ежектор.
Встановлення проходить легко. Розмістіть насос у зручному місці, опустіть у свердловину шланг та підключіть до електрики.
Для зручної експлуатації варто подбати про автоматизоване керування. У потрібний момент насос може сам вимкнутись, якщо в нього перестане надходити рідина. “Сухий хід” не пристосований до таких поверхневих моделей. Плюс можна налаштувати автоматичну зупинку насоса після закінчення процесу поливу.

Встановлення глибинного насоса

Щоб поставити глибинний насос, потрібно врахувати певні рекомендації. Занурювальне обладнання встановлюється безпосередньо в свердловину. Важливо дотриматися гарної відстані між трубою і агрегатом, якщо цього не зробити він може зламатися відразу ж. В інструкції з експлуатації обладнання можна знайти точні цифри, які допоможуть встановити обладнання в трубі правильно та без ризику.
Як його встановити:

• на патрубок встановлюється зворотний клапан;
• до ділянки, що всмоктує, приєднаються фільтраційний клапан;
• на зворотний клапан кріпиться шланг, він піднімає воду;
• електропровід з’єднують із нагнітальним шлангом за допомогою кріплень;
• щоб техніка знаходилася у свердловині її прикручують шпагатом;
• опустити насос вниз потрібно за допомогою каната.

Коли агрегат вводиться на правильну глибину, закріплюється канат. Бажано не опускати насос нижче, ніж за півтора метри до дна.

Вимоги до процесу

Щоб все пройшло гладко в процесі робіт, треба проконтролювати важливі моменти, що стосуються підготовки, самого занурення та визначення точки роботи обладнання.

Підготовка

Дуже важливо уникати помилок у монтажі, які можуть спровокувати неприємні наслідки. Найбільш типові помилки:

• хибні дані про глибину та неправильне розташування техніки;
• малий переріз електричного кабелю;
• не встановлюється захист від перебоїв електроживлення;
• маленький діаметр труби;
• відсутність зворотного клапана;
• поганий підбір КВП, його відсутність.

Намагайтеся уникати цього. І тепер ми можемо переходити до таких моментів.

Занурення агрегату

Підготовка закінчена, коли всі елементи з’єднані, і робітники приступають до встановлення самого насоса. Для початку на обсадну трубу кріплять гумову прокладку, а потім кріплять оголовок. На корпус насоса рекомендують надягати спеціальний захист, який допоможе не нашкодити трубі під час спуску в свердловину. Звичайно, якщо всі дії проходитимуть максимально обережно, без захисту можна обійтися. Хоча експерти радять не нехтувати цим кроком. Пам’ятайте яку вагу у вас на тросі і при цьому всі рухи повинні бути максимально акуратними. Для цього процесу використовують трьох робітників. Двоє тримають насос, а один опускає трос та контролює положення агрегату.
Спуск відбувається повільно. Не можна чіпляти трубу чи силовий кабель. Якщо на шляху насоса є перешкода, діяти потрібно акуратно. Повільно зупиняється спуск насоса. Робиться два плавні обертання вправо і потім вліво. Такі маніпуляції полегшують прохід проблемної ділянки. Якщо ці рухи не допомогли проходженню техніки, немає іншого виходу, як витягувати його на поверхню та перевіряти трубу.
Звичайно, перевірку в ідеалі робити до спуску. Але трапляються випадки, коли під час встановлення в трубу потрапляють сторонні предмети. Іноді навіть маленький болтик може створити цілий хаос.
Далі техніка кріпиться на вірній висоті. Зазвичай насос має бути у воді, але не дуже низько. Інакше агрегат може засмоктувати у маси. Завжди правильно розраховуйте глибину кожної моделі насоса.
Потім трос закріплюють кронштейном. Трубу, якою подається вода, з’єднують з водопровідною системою. Йде підключення до електроживлення та кінцева перевірка всіх систем.

Визначення точки роботи насоса

Важливо визначити, яке навантаження витримує насос. Розрахувати обсяг води, що проходить за певний час. Манометром потрібно визначити тиск під час роботи техніки та споживання струму. Ці дані слід порівняти з тими, що зазначені в інструкції. Якщо дані, які ви отримали, виявляться вищими, потрібно буде прикрити засувку. Цим способом встановлюють точку роботи.

Чому краще звернутися до фахівців

Важливо виконати всі маніпуляції з установки грамотно та правильно, інакше будь-яка неприємність може вплинути на поломку або навіть розрив троса. Трапляються випадки, коли насос неможливо згодом дістати з поглиблення. А це призводить до повної втрати техніки. Тому, щоб уникнути такої катастрофи, краще звертатися до фахівців. Адже така складна робота має виконуватися досвідченими людьми, які зможуть дати вам гарантію на тривалу експлуатацію свердловини. Звертаючись до нас, ви можете бути впевнені в успіху цієї складної операції. Ми точно зможемо врахувати усі ваші побажання та вписати всі маніпуляції до бюджету. Дані поради та інформація також допоможуть вам в установці насоса, але теорія та практика часто відрізняються. І ви можете не помітити нюанси, які помітить досвідчений фахівець. Довірте цю справу професіоналам.