Що робити, якщо насос застряг у свердловині?

Автор: Мирко Іван Анатолійович

Протягом багаторічної практики майстрів, які проводять буріння та облаштування свердловин на воду на приватних ділянках, досить часто зустрічаються ситуації, коли замовники звертаються з проблемою застрягання насоса всередині свердловини та неможливістю самостійно підняти його на поверхню, наприклад, для профілактичної перевірки справності внутрішніх механізмів і деталей. У таких випадках дуже важливо, щоб ремонтні роботи проводили ті ж майстри, які робили безпосереднє буріння свердловини, оскільки вони найкраще розуміються на будові конструкції та особливостях її функціонування.

Чому таке трапляється?

Як правило, з проблемою застрягання насоса у свердловині зіштовхуються замовники, які свого часу вирішили заощадити на професійній підготовці майстрів та використанні відповідного бурильного обладнання, що призвело до допущених помилок під час проведення цих робіт, наприклад:

• були допущені похибки щодо матеріалу, міцності та інших експлуатаційних характеристик троса, до якого кріпиться система разом з кабелем електроживлення (замість якісного троса можуть використовувати дешеві мотузки, що з часом обриваються);
• неправильне скріплення деталей через певний час зумовлює провисання тросу і кабелю, які можуть петлями обмотати насос, зробивши його нерухомим;
• порушення герметичності установки може стати причиною потрапляння всередину свердловини сторонніх предметів, через що не лише псується якість води, а й порушується простір, в якому має працювати глибинний насос.

Проте не можна виключати і природні чинники, наприклад, зсув підземних ґрунтів

Що можна зробити?

Найперше, що спадає на думку в таких ситуаціях, – це залишити всередині свердловини обірваний насос, а витягнути лише шланг, трос та кабель. Проте такі дії можуть лише нашкодити, оскільки новий насос не зможе набирати воду на потрібному рівні свердловини, а присутність пристрою у воді згодом призведе до зниження її якості, особливо, якщо рідина використовується для пиття, приготування їжі та інших господарських потреб. Щоб отримати результат та вирішити проблему, фахівці рекомендують звертатися до майстрів, у яких є технічна можливість дістати обладнання на поверхню – спеціального аварійного інструменту, що кріпиться до бурової установки.

Як можна дістати насос зі свердловини, якщо він застряг?

Більшість власників індивідуальних свердловин обирає варіант зі зверненням до спеціалістів, досвід та технічне оснащення яких дозволить спочатку виявити причину застрягання насоса всередині установки, а потім безпосередньо провести всі необхідні маніпуляції для його звільнення і виймання на поверхню. В першу чергу це стосується проведення ретельної відео діагностики, за допомогою якої буде зрозуміло положення насоса та що саме робить його нерухомим. Лише після цього можна обрати найбільш безпечний та ефективний варіант, щоб його дістати.

Ситуація перша: провисання електричного кабелю

Ця причина застрягання насоса є чи не найпоширенішою, оскільки з часом кабель дійсно провисає і утворює петлі навколо пристрою, обмежуючи його рухливість між стінками обсадних труб. Варіанти дістати насос за допомогою лебідки чи домкрата в таких випадках вважаються неефективними через високий ризик обриву троса. Щоб такого не допустити, фахівці рекомендують ще на етапі монтажу насосної системи фіксувати електричний кабель і шланг на однакових проміжках спеціальними джгутиками.

Цю процедуру доведеться проводити щоразу, коли насос діставатиметься на поверхню, але можливість уникнути його застрягання всередині – важливіша. Щоб спробувати дістати насос, потрібно спробувати обережно опустити або ж проштовхнути насос глибше в свердловину, а потім поступово почати витягувати наверх.

Важливо! Не можна до шланга з кабелем приєднувати трос, оскільки на етапі виймання насоса трос натягується, джгутики можуть порватися, що призведе до автоматичного провисання.

Ситуація друга: замулення свердловини на пісок через тривалу перерву в роботі

Спробувати самостійно дістати «замулений» можна шляхом обережного розгойдування насоса всередині свердловини. Це відбувається при рівномірному ослабленні та натягуванні троса, до якого прикріплений прилад. Якщо ж кілька таких спроб не дозволили хоча б трохи відірвати насос від мулу, краще звернутися до майстрів за професійною допомогою. Часто вирішити проблему допомагає чиста вода, яка подається зверху через оголовок, потрапляючи на шар мулу вона поступово його руйнує, тим самим звільняючи насос.

Важливо! Вкрай важливо в таких ситуаціях не роботи ривків та різких рухів, щоб не допустити обриву троса.

Ситуація третя: зворотне замулення свердловини на вапняк

На практиці проблеми з «класичним» замуленням свердловин на воду, що пробурені на вапняк, зустрічаються вкрай рідко, проте завжди є ризик появи так званого зворотного замулення, що в свою чергу теж призводить до застрягання насоса всередині установки. Особливість таких випадків полягає в тому, що вапняк є достатньо твердим пористим каменем, при ударі молотком якого утворюються іскри (за умови, що вапняк сухий).

З іншої сторони майстри звертають увагу на випадки, коли насос розташовується занадто глибоко в свердловині, через що наявні в рідині домішки заліза, мінералів, кальцію та інших компонентів поступово осідають на стінках пристрою, закупорюючи шлях для виймання насоса на поверхню.

Важливо! Є досить поширена думка, що проблеми з закупоркою проходу для насосної системи всередині свердловини в таких випадках не буде, якщо використовувати обладнання з більшою потужністю. Це не так, оскільки саме зворотне замулення насоса виявляється вже через кілька років експлуатації саме при необхідності підняти пристрій на поверхню. До цього власник навіть не підозрюватиме про наявність закупорки вздовж труб та на поверхні насоса.

Щоб не допустити проблем зі зворотним замулюванням, варто дотримуватися кількох рекомендацій:

• діставати насосне обладнання зі свердловини потрібно кожні 5 років, як мінімум;
• висоту, на якій буде розміщено насос відносно рівня джерела, мають вираховувати виключно кваліфіковані спеціалісти, щоб пристрій не знаходився занадто високо або ж, навпаки, занадто низько;
• якщо під час буріння і облаштування свердловини на воду майстри надають додаткові рекомендації щодо обслуговування та експлуатації, їх потрібно виконувати.

Щоб вирішити проблему, яка вже сталася, фахівці спочатку намагаються обережно розгойдати насос, при цьому обладнання має бути підключеним до електромережі, щоб під час перекачування води поступово руйнувалися шари з накопиченим мулом.

Ситуація четверта: деформація внутрішніх стінок обсадної труби

Про це може свідчити випадок, коли насос певний час вільно піднімався, але на певному етапі повністю зупинився, дозволяючи лише рух вниз. Проблема зазвичай полягає в появі внутрішніх виступів чи вм’ятин обсадної труби (рух насоса зупиняється без характерного удару об щось) або ж сплющенні чи розходженні обсадних труб на стиках (спостерігається значний удар під час руху пристрою догори).

Щоб спробувати дістати насос у таких ситуаціях можна, обережно прокручуючи пристрій навколо своєї осі за трубу чи шланг з постійно натягнутим тросом, можливо насосу вдасться «просковзнути» повз перешкоди. Усі подальші дії щодо відновлення справності свердловини варто обговорювати з фахівцями. Як правило, вони пропонують пробурити всередину ще одну свердловину меншого діаметру або ж ліквідувати її повністю та замовити буріння нової.

Причиною псування обсадних труб зазвичай є бажання власників свердловини заощадити на облаштуванні, наприклад, використання пластикових пляшок з обрізаним дном замість спеціального якісного противібраційного кільця з гуми (який час від часу зношується та вимагає заміни) призводить до того, що будь-яке порушення свердловинного простору (потрапляння сторонніх предметів) автоматично перекриває прохід. Будь-які самостійні спроби вирішити проблему лише нашкодять, тому звертатися за допомогою до професіоналів потрібно якнайшвидше.

Рекомендації майстрів щодо профілактики подібних неприємностей

Вберегтися від усіх вищезазначених неприємностей, пов’язаних з застрявання насоса та неможливістю користуватися джерелом можна ще на етапі обговорення умов та безпосереднього буріння свердловини на воду:

• уникати бажання заощадити на якості троса для насосного обладнання, не варто навіть тимчасово використовувати всілякі мотузки або ж троси зі сталі чи цинковим (мідним) покриттям, оскільки в загальному кошторисі нової свердловини ця різниця буде майже не помітною, а якісний трос з кріпленнями – необхідні;
• не використовувати в облаштуванні свердловини та її підключенні до будинку жодних зрощених чи скріплених шматків труб, шлангів, тросів тощо, оскільки при найменшому зрушенні чи загинанні краю насос обов’язково заклинить (застряне);
• дотримуватися необхідного співвідношення діаметру насоса та обсадних труб, щоб між ними залишалося достатньо вільного простору – мінімум 4 мм від внутрішніх стінок свердловини, але краще робити більший запас;
• не нехтувати рекомендацією майстрів щодо установки захисного оголовка на свердловину, що дозволить виключити можливість потрапляння всередину бруду, сторонніх предметів тощо.

При цьому найціннішим вкладом в якість та тривалу справність свердловини на воду вважається придбання насоса мінімальних за товщиною параметрів. Такий варіант завжди дорожче в порівнянні з більш стандартними насосами, проте це вигідно у порівнянні з витратами на буріння нової свердловини замість зіпсованої.