Проблеми буріння та обслуговування свердловин на воду на прифронтових та окупованих територіях: в чому полягає небезпека

Автор: Мирко Іван Анатолійович

Через постійні обстріли, ризик загинути, люди, які проживали на наразі окупованих територіях і знаходяться в прифронтових містах, змушені переїжджати в більш безпечні регіони. Багато хто з них залишився без будинку, господарства, інших важливих для життя чи комфорту речей. Покидаючи будинки, міста, більшість власників забувають про наявність власної свердловини на воду, яку за умови тривалої перерви в роботі необхідно законсервувати або ж повністю ліквідувати. Проте саме в цих умовах будь-які роботи, пов’язані з бурінням, облаштуванням або ж, навпаки, тимчасовим тампонуванням свердловин кваліфікованими майстрами, на жаль, не проводяться, саме через небезпеку та бажання зберегти власне життя.

В чому полягає небезпека покинутих свердловин на окупованих та прифронтових територіях?

Небезпека постійних обстрілів і руйнувань полягає в тому, що такі прильоти можуть пошкодити герметичність, цілісність свердловин на воду, якими до цього користувалися їх господарі, а це в свою чергу призводить до забруднення підземного джерела сторонніми домішками, сміттям чи іншим поверхневим брудом. Надалі такою свердловиною користуватися буде неможливо, проте не варто нехтувати шкодою довкіллю й функціонуванню екосистем саме через забруднення, порушення герметичності джерела.

Дійсно, якщо свердловина на воду з тих чи інших причин не буде використовуватися найближчим часом, вона має бути ліквідована відповідно до Правил ліквідаційного тампонування бурових свердловин різного призначення, що дозволяє запобігти забрудненню і передчасному вичерпуванню запасів підземних вод. Це ж стосується конструкцій, якими не вдалося досягти розрахованої глибини через ускладненні умови або ж аварійний стан і роботи довелося припинити. У таких випадках майстри мають обрати між консервуванням свердловини та її повною ліквідацією.

Особливості та різниця між консервуванням і ліквідацією свердловин на воду

Ліквідацією свердловини на воду називають комплекс певних заходів, спрямованих на відновлення нормального стану гірських, ґрунтових підземних порід, що були порушені внаслідок проведених бурових робіт. Головна мета ліквідації свердловинної установки – збереження і охорона надр. Після завершення ліквідаційних робіт власник приватної ділянки може отримати джерело водопостачання лише, якщо замовить буріння нової установки.

Консервація свердловинних установок проводиться з метою її захисту, легкого відновлення роботи після тимчасової перерви, наприклад, за умов сезонного використання або ж продажу заміського будинку новим власникам. Також цей варіант залишається актуальним для людей, що тимчасово переїхали в інші, більш безпечні міста, проте планують з часом повернутися додому, все відбудувати, в тому числі відновити доступ до підземного водного джерела.

Ліквідаційні процеси класифікують на два типи: підготовчі (контрольні заміри глибини конструкції, її геофізичне, гідрогеологічне дослідження) і заключні (за можливості демонтаж обсадних труб, закриття доступу до джерела, тампонування об’єкта). Після цього майстри повинні оформити відповідний Акт на ліквідацію свердловини, прибрати обладнання, техніку, відновити первинний стан ділянки, зокрема забезпечити рекультивацію ґрунту.

Якщо ж закриття має бути тимчасовим, майстри проводять заливку всього внутрішнього простору спеціальним глинистим розчином підвищеної в’язкості, а також монтаж спеціальної герметичної заглушки на її гирло. По завершенню всіх процесів фахівці мають скласти відповідний Акт на консервацію свердловини з зазначенням всіх технічних й експлуатаційних характеристик об’єкту.

В обох випадках майстри використовують спеціальне обладнання, інструменти, розчини, мають дотримуватися норм і стандартів чинного законодавства щодо охорони, збереження надр, що майже унеможливлює проведення таких робіт у прифронтових містах чи селищах, тим більше на окупованих ворожими військами територіях.

Які можуть бути підстави для проведення консервації свердловин на воду

Основне завдання вчасно і якісно проведеної консервації – надання їй надійного герметичного захисту від сторонніх предметів, поверхневого бруду. При цьому з часом можна буде відновити її функціонування, отримати доступ до водоносного горизонту. Такі роботи можуть проводитися за умови:

• неможливості проведення подальших бурових робіт, коли до потрібного джерела дістатися ще не вдалося, наприклад, внаслідок форс-мажору чи виникнення аварійної ситуації;
• тимчасової відсутності достатнього фінансування для завершення бурових робіт, подальшого облаштування установки;
• відсутності потреби в експлуатації об’єкта, що має тимчасовий характер;
• невідповідності отриманих технічних, експлуатаційних характеристик тим, які були заплановані на самому початку, наприклад, занадто низький дебіт або ж склад рідини не дозволяє вважати її придатною для пиття навіть після додаткового очищення;
• виявлення занадто низького або ж, навпаки, дуже високого міжпластового тиску.

Відновлення роботи таких об’єктів буде можливим лише тоді, коли перераховані вище проблеми будуть тим чи іншим способом усунуті, наприклад, нормалізація занадто високого тиску в водоносному горизонті буде досягнута за рахунок підвищення верхнього краю, після чого її самовилив припиниться.

Характеристики ситуацій, коли ліквідація свердловин вважається необхідністю

Окрім рішення власника про її ліквідацію, такі процеси регламентуються чинними правовими актами відповідно до Кодексу законів “Про надра”, а також Правил виконання робіт по тампонажу колодязів, які підлягають знищенню. До числа таких споруд відносять об’єкти:

• які вже майже вичерпалися, досягли мінімальної межі рівня запасів і не можуть експлуатуватися в подальшому;
• які вважаються такими, що повністю виконали своє призначення;
• які є небезпечними для довкілля, населення за технічними або ж екологічними причинами;
• в яких пошкоджено або ж повністю зруйновано стінки обсадних труб без можливості їх відновлення;
• які розташовані в природоохоронних зонах;
• які вважаються недопрацьованими за своєю глибиною, але бурові роботи не можна продовжити через непрохідність підземних пластів;
• через експлуатацію яких було порушено чинні санітарні або ж екологічні норми безпеки.

Детальніше про правильність вибору між консервацією та ліквідацією споруди, а також про вартість проведення таких робіт можна дізнатися у майстрів, які безпосередньо надаватимуть таку послугу.

З якою метою проводять консервування та ліквідацію об’єктів

Герметичне закриття водозабірних споруд проводиться майстрами для того, щоб:

• зберегти й захистити наявні надра від можливого забруднення біологічними, радіоактивними, хімічними домішками;
• перешкодити потраплянню поверхневого бруду до глибинних водоносних горизонтів;
• захистити артезіанські джерела від змішування з поверхневими більш забрудненими запасами;
• зберегти первинну різноманітність, красу рослинного і тваринного світу на території розташування об’єкту, запобігти зникненню рідкісних видів флори і фауни;
• зберегти якісні, а також експлуатаційні характеристики водоносного горизонту, які були визначені ще до того, як розпочалися бурові роботи.

Основні етапи проведення ліквідації та консервування споруд

Причиною неможливості проведення таких робіт на територіях, що розташовані поблизу лінії фронту, знаходяться під постійними обстрілами, вважається складність процесу, необхідність використання додаткового обладнання. Якщо ж процес доведеться екстрено припинити, це може призвести до ще гірших наслідків псування об’єкту, забруднення джерела.

Ліквідаційні роботи проводяться в кілька етапів:

• розробка проєкту з врахуванням показників, характеристик, отриманих за даними техпаспорту свердловинної споруди, результатів гідрогеологічного дослідження;
• проведення підготовчих робіт, що передбачають монтування спеціального бурового і циркуляційного обладнання, відкачування залишків, видалення накопиченого сміття і бруду, очищення системи від покладів мінералів і солей, видалення корозійних пошкоджень, проведення промивання, дезінфекції джерела вапняно-хлорним розчином, засипання її внутрішнього простору піском, щебенем чи гравієм;
• безпосереднє тампонування об’єкта, яке починається демонтажем верхньої частини, зрізу краю та закінчується встановленням спеціальної заглушки;
• навколо об’єкта обов’язково потрібно викопати неглибокий захисний шурф, де облаштовується бетонна тумба, укріплена цементним розчином, на якій майстри залишають табличку, де буде вказано дату проведеного тампонажу, назвою компанії, яка його виконала;
• оформлення відповідних документів.

Враховуючи складність процесу, всі маніпуляції і заходи щодо ліквідації таких споруд важливо доручати виключно перевіреним професіоналам, які не лише виконають послугу максимально швидко і обережно, а й зможуть надати гарантію на надійність результату.

За умов проведення тимчасової консервації спочатку необхідно дістати на поверхню всю систему, включаючи шланги, фільтри, насосне обладнання. Після цього майстри повинні якісно промити установку за допомогою спеціального насосно-компресорного обладнання. Щоб не допустити появи, поширення корозії, всередину заливають спеціальний нейтральний розчин, а верхню частину заповнюють рідиною, яка стійка до холоду і не замерзає за умов низької температури повітря. Завершують все обв’язкою гирла, встановленням цементного моста. Будь-які додаткові послуги завчасно обговорюються з власником й перевіряються на допустимість згідно чинних стандартів якості і безпеки.