На яку глибину потрібно опускати насос у свердловині на воду?

Автор: Мирко Іван Анатолійович

Правильність розташування та фіксації насосного обладнання всередині свердловини є однією з головних вимог справної й якісної роботи установки протягом всього гарантійного періоду експлуатації. Саме тому цей процес облаштування насоса, його підключення до електромережі мають виконувати професіонали своєї справи – кваліфіковані майстри, які не лише надають послуги буріння свердловин в Києві та області, а й можуть гарантувати надійність результату.

При цьому розрахунок глибини розміщення насоса проводиться індивідуально в кожному окремому випадку. Він має враховувати кілька основних факторів: загальну глибину установки, запаси водоносного горизонту, тип свердловинного насоса, а також динамічний та статичний рівні води в підземному джерелі. Окрім цього варто звертати увагу на сезон проведення робіт, загальні кліматичні умови місцевості, це дозволить продовжувати користуватися водними ресурсами навіть в умовах тривалої засухи, відсутності опадів.

Рекомендації щодо правильності розрахунку глибини опускання свердловинного насоса

У більшості випадків розрахунок розташування насосного обладнання розпочинається з визначення статичного рівня води в джерелі, коли запас води відновлюється через певний час після зупинки насоса. Потім обов’язково визначається динамічний рівень води, який зменшується до певної позначки поки насос працює, перекачуючи воду від підземного джерела на поверхню. Третім критерієм розрахунку є допустима мінімальна відстань від основи обладнання до дна водоносного горизонту. Оптимальною вважається відстань в 1-2 метри від дна. Це дозволяє уникнути зайвого засмоктування всередину приладу мулу, піску чи інших накопичень, осаду. Додатково потрібно врахувати амортизаційні запаси, коли замість короткотривалого ввімкнення відбувається суттєво довший забір протягом певного часу, адже при цьому в джерелі постійно має бути вода, щоб через якийсь період часу він не почав вбирати повітря та працювати “на суху”. Найкращим вважається рішення розмістити пристрій на 1-2 метри нижче динамічного рівня.

Визначення типових глибин для різних за типом свердловин на воду

Весь перелік свердловин, якими користуються клієнти бурових компаній, можна класифікувати на дві групи: неглибокі (до 30 метрів) й артезіанські установки (понад 50 метрів). У першому випадку пристрій краще розмістити ближче до дна, проте недопускаючи контакту з поверхнею осаду, мулу, піску тощо. При облаштуванні артезіанських свердловин пристрій краще розмістити, враховуючи не лише динамічний і статичний рівні води, а й її дебіт, відповідність технічним характеристикам обладнання.

Найпоширеніші помилки при облаштуванні насосного обладнання для свердловини

Найактуальнішою серед майстрів вважається помилка занадто близького розташування приладу відносно поверхні дна водоносного горизонту, оскільки це призводить до постійного засмоктування всередину мулу, піску чи інших сторонніх домішок, через що механізми швидше зношуються та ламаються, а отримана вода стає каламутною, непридатною для пиття, приготування їжі або ж забезпечення інших побутових чи господарських потреб.

З іншого боку занадто високе розташування є найчастішою причиною роботи установки “сухим ходом”, в результаті чого робочі механізми перегріваються і повністю ламаються, без можливості відновити справність після їх ремонту, особливо це актуально при тривалому ввімкненні, коли рівень води в джерелі поступово знижується до мінімуму. Нехтування вимогами щодо врахування динамічного рівня води небезпечне нестабільністю подачі води, потраплянням всередину повітря, виникненням пошкоджень через дію гідроударів.

Важливо! Оптимальним розташуванням всередині свердловини вважається на 1-2 метри нижче динамічного рівня, дотримуючись при цьому 1-2 метрів відстані від дна. Проте в кожному окремому випадку мають вплив і інші фактори, тому всі розрахунки та роботи, пов’язані з бурінням і облаштуванням свердловини на воду краще довіряти фахівцям бурової компанії “Кароліна”, а домовитися про виїзд майстра можна, скориставшись контактами.

Особливості підготовки до встановлення насосного обладнання

Встановлення і підключення приладу всередині свердловини є етапом облаштування установки, де все починається підготовчим складанням деталей й пристроїв в одну загальну систему. Для цього необхідно:

• встановити і зафіксувати зворотний клапан (часто вже є в комплектації) з чашоподібним фільтром на патрубку насосного пристрою, це дозволить захистити систему від потрапляння всередину мулу, дрібних піщинок;
• підключити муфту ПНТ (поліетилен низького тиску або ж високої щільності) до насоса, обробивши місця з’єднань лляним матеріалом чи іншим схожим за властивостями;
• з’єднати та підключити муфту ПНТ до труби;
• вздовж труби прокласти кабель електроживлення, який за розміром перетину має повністю відповідати кабелю насосного пристрою, з’єднати кабелі шляхом паяння;
• паралельно по всій довжині системи прокласти захисний трос, протягнувши його через спеціальні вушка, закріпивши металевими хомутами;
• максимально щільно з’єднати між собою трос, електрокабель і трубу за допомогою пластикових хомутів, розташовуючи їх на відстані 70-120 см один від одного.

Кожен такий крок вимагає уважності, кваліфікованої підготовки, адже від правильності виконання робіт залежить справне функціонування системи в цілому.

Процес занурення насосного обладнання в свердловину

На етапі занурення вже змонтованої системи разом з фільтром, зворотним клапаном, тросом й іншими деталями вкрай важливо опускати її таким чином, щоб не пошкодити стінки обсадних труб, не порушити жодне із з’єднань. Для цього майстри використовують додаткове гумове кільце в якості ущільнювача. Якщо під час рівномірного поступового опускання виникають труднощі, можна спробувати кілька разів прокрутити трубу в одну, а потім іншу сторони.

Продовжувати опускання потрібно, поки не буде досягнуто рівня на 1-2 метри вище від дна водоносного горизонту. Після цього трос закріплюється на спеціальному кронштейні біля оголовка. Лише після цього можна переходити до приєднання системи до водопроводу в будинку.

Виконавши всю процедуру, можна спробувати запустити його, одночасно налаштовуючи відповідні точки функціонування. При цьому за допомогою манометра визначається тиск всередині водопроводу, фіксується рівень споживання електроенергії, а також вимірюється об’єми витрати рідини.

Поширені помилки під час монтажу та рекомендації майстрів

В процесі монтажу і розміщення устаткування фахівці бурових компаній найчастіше натрапляють на такі помилки замовників, як:

• бажання заощадити за рахунок придбання дешевших, менш якісних матеріалів, наприклад, це може стосуватися використання звичайного кабеля замість більш дорожчого спеціального, який підходить саме для насосів на воду, має відповідну площу перетину;
• нехтування вимогами щодо надійного захисту вузлів, а також з’єднань між деталями;
• використання захисного троса, який має недостатню міцність чи невідповідний матеріал виготовлення, через що завжди залишається ризик обриву пристроїв, а також забруднення джерела, наприклад, через появу і накопичення іржі;
• недостатньо надійна фіксація оголовка, що згодом, зокрема під час проведення технічних робіт, може призвести до його зміщення.

Намагаючись зробити всю роботу самостійно, на деякі помилки можна взагалі не звернути увагу, проте в майбутньому це коштуватиме набагато дорожче, особливо, якщо потрібно буде проводити заміну устаткування й пошкоджених механізмів, додаткове очищення свердловини або ж її ліквідація через непридатність для подальшого використання.